| | | «ДІЛОВИЙ ВІСНИК» № 12(139), 2005 |
| | |
| ||
|
||
Нинішня податкова система України потребує докорінних змін. Такого висновку дійшли учасники засідання «круглого столу» з питань обговорення Концепції реформування податкової системи нашої держави.
До публічного обговорення Концепції, що розроблена робочою групою Секретаріату Президента України, залучилися як власне члени Секретаріату, так і представники Кабінету Міністрів, Держкомітету з питань регуляторної політики і підприємництва, народні депутати.
На розсуд громадськості проект реформування податкової системи представив радник Президента Володимир Лановий. За його словами, головними вадами чинної податкової системи є надобтяжливість, нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження; чиновницькі викривлення норм законодавства; корумпованість і каральний характер податкових відносин.
За даними Володимира Ланового, загальне податкове навантаження на економіку у формі сукупних вимог до платників податків становить цього року 83,5% від обсягу ВВП України, середні сукупні вимоги до вітчизняних підприємств – 48 – 49% створюваної у країні додаткової вартості. Відтак, за висновками розробників Концепції реформування податкової системи, лише окремі підприємства здатні витримати такі надзвичайно високі нормативні податкові навантаження. Йдеться, насамперед, про ті підприємства, в яких співвідношення прибутку до фонду заробітної плати сягає щонайменше 120%. Стосовно державних підприємств цей показник мав би бути як мінімум 160%. Очевидно, що до цього переліку не може ввійти жодне підприємство промисловості та сільського господарства.
Тож, як стверджує Володимир Лановий, для абсолютної більшості українських суб’єктів господарювання сплата усіх податків є надто обтяжливою. А це призводить до зменшення обсягів їхніх капіталів і тому змушує приховувати доходи, здійснювати «тіньові» і контрабандні операції.
Вихід із цієї ситуації розробники проекту податкової реформи вбачають у запровадженні максимальної величини податкових вимог, яка має становити не більш ніж 15 – 20%. Адже, як відомо, в усьому світі існує так званий допустимий рівень оподаткування, що не перевищує 30 – 35% отриманого доходу власника того чи іншого підприємства. Причому найвищі показники спостерігаються у країнах Європи, які протягом сторіч формували і виховували солідарну свідомість своїх громадян. Дослідження, проведені ще у другій половині ХІХ ст., засвідчили, що поріг оподаткування доходів не повинен перевищувати для Франції 12 – 14%, а для деяких нерозвинених країн – не більше 6 – 7%. В Україні ж упродовж декількох поколінь зобов’язання громадян фінансувати державні та інші публічні витрати не існувало.
Не слід також забувати, що достатньо високе податкове навантаження суттєво позначається на доходах споживачів – пересічних громадян, зазначає Володимир Лановий. Мова йде передусім про сплату непрямих податків при купівлі товарів і послуг (ПДВ, акцизи, спеціальні збори до Пенсійного фонду, митні збори з імпортних товарів тощо), а також податки з нерухомості та рухомого майна. Сукупні обсяги цих податків сягають 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та інших індивідуальних доходів. Окрім того, прямі податки на доходи громадян у цьому році становлять 15,1 – 15,2% їх сукупної величини. Отже, в середньому до 62% індивідуальних доходів працездатних громадян сплачується ними через податкову систему до бюджету і Пенсійного фонду країни. А для пенсіонерів та інших соціально незахищених прошарків населення податкове навантаження сягає 47,5% їх індивідуальних доходів. Наслідком такої обтяжливої податкової політики, на думку Володимира Ланового, є виїзд соціально незахищених громадян за кордон у пошуках кращого заробітку.
Не меншою вадою чинної податкової системи прибічники реформи вважають нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження. Так, для суб’єктів господарювання така нерівномірність сформувалася через запровадження спеціальних систем оподаткування для сільських господарств, малого та середнього бізнесу, а також для підприємств, що діють на території спеціальних економічних зон, технопарків і зон пріоритетного розвитку. Така міжгалузева і міжтериторіальна нерівномірність податкового навантаження досягає від 12 до 150% доданої вартості на окремих підприємствах. Подібна ситуація, на думку Володимира Ланового, спотворює ринкову мотивацію до інвестицій у найрентабельніші сектори економіки, змушує окремі господарства уникати виконання податкових зобов’язань, фальсифікувати податкову звітність тощо.
Іншими причинами нерівномірності податкового навантаження експерти вважають законодавчо встановлені звільнення від сплати податків у окремих секторах економіки, а також додаткові надвисокі податкові зобов’язання для таких державних монополістів, як газо- і нафтотранспортні підприємства (для них податкові вимоги перевищили 100% доданої вартості).
На переконання Володимира Ланового, згубність чинної системи оподаткування полягає ще й у її перевантаженні непрямими податками, які у сукупності становлять 3/4 всіх податкових платежів громадян України. Водночас частка непрямих податків, які сплачують підприємства та інші суб’єкти господарювання, не перевищує 10% їх сукупних податкових зобов’язань.
Фактично через непрямі податки (акцизи та ПДВ) держава переклала навантаження на плечі населення. Як пояснює Володимир Лановий, платники непрямих податків, як правило, не знають, що їх доходи оподатковують. Більше того, вони не обурюються, купуючи товари та послуги, а отже ставки ПДВ, акцизів, мита, спецзборів і т.п. можна підвищувати; постійно множити кількість видів непрямих податкових вилучень, довільно завищувати суми останніх, використовуючи неправдиві дані про величину предмета оподаткування (особливо щодо ПДВ і ввізного мита). Внаслідок цього податківці можуть вільно маніпулювати розрахунками платежів, а отже, не докладаючи зусиль, отримувати необхідні надходження, зазначив Володимир Лановий.
Також учасники засідання «круглого столу» обговорили не менш нагальну проблему стосовно суперечливості податкових норм. Особливе занепокоєння викликають податок на прибуток, збір компенсацій сплаченого ПДВ, уніфікація податку з індивідуальних доходів тощо. Розробники Концепції реформування податкової системи стурбовані тим, що нині до складу податку на прибуток вимагають включати значну частину витрат підприємств. До того ж суб’єктів господарювання примушують сплачувати податок не лише з прибутку, а й з фактичних збитків шляхом невключення останніх до розрахунку фінансових результатів.
Також експертів не задовольняє нинішня ситуація відносно збору й компенсації сплаченого ПДВ. По-перше, цей податок пристосований до оподаткування продажів товарів, але застосовується й до надання послуг. По-друге, об’єктом оподаткування є митна вартість імпортованих товарів, яка не містить доданої вартості. По-третє, у багатьох випадках ПДВ нараховується на ціни товарів і послуг, а не вираховується з укладених цін. По-четверте, підприємства, що сплатили ПДВ, але мають право на компенсацію цього платежу (наприклад, експортери), позбавляються цього права або отримують неповну компенсацію, оскільки вона здійснюється вибірково та й із затримкою на місяці і роки.
Невиправданою вважають фахівці й уніфікацію податку з індивідуальних доходів, різних за своєю природою і шляхами отримання. Наприклад, отримання прибутку від здавання в оренду майна, земельних ділянок є легшим, ніж за фізичну працю. Більш легкими для отримувачів є доходи від виграшів у лотерею й успадкування майнових цінностей. Але, як зазначають експерти, це не віддзеркалюється у податкових ставках.
Окресливши чимале коло проблем у сфері оподаткування, Володимир Лановий розповів, як можна поліпшити ситуацію.
За словами радника Президента, метою концептуальної стратегії реформування податкової системи є запровадження бажаної, конкурентоспроможної, оптимізованої моделі та новоякісної системи відносин оподаткування, які мають виникнути внаслідок реформаторських дій. Йдеться про досягнення довготривалої стабільності норм, складу, ставок і предмета оподаткування; поступове зниження вагомості й досягнення оптимального значення загального податкового тягаря; поступову трансформацію структури податкового навантаження; виконання законодавчо встановлених, суспільно прийнятних, чітких. але обмежених за місцем, предметом і тривалістю стимулюючих функцій податкової системи; зменшення частки непрямих податків; чітке регламентування умов і періоду застосування податкових преференцій з метою стимулювання інвестицій і створення нових робочих місць на окремих депресивних територіях тощо.
Як запевняє радник Президента України, в результаті реформи буде встановлено оптимальне значення ставок: податок на прибуток – 10%, ПДВ – 12%, податок з індивідуальних доходів – 12%, єдиний соціальний податок – 25%. Загальне податкове навантаження може зменшитися для суб’єктів господарювання за 7 років до 28 – 28,5% створеної ними додаткової вартості, а стосовно працездатних громадян – до 40% від суми доходів. При цьому за 7 років реформ, переконаний Володимир Лановий, реальний ВВП може зрости в 2,3 раза.
Учасники засідання «круглого столу» загалом схвально сприйняли пропоновану Концепцію податкової реформи. Однак, як заявив народний депутат України Микола Катеринчук, розгляд пропозицій Секретаріату Президента є лише запрошенням суспільства до дискусії, оскільки згадана концепція не є ідеальною. На його думку, вирішення нагальних економічних проблем полягає у чесній державній політиці. Потрібно змінити ставлення до макроекономічних показників і називати речі своїми іменами, тобто відверто сказати, що інфляція на сьогодні становить не 8,7%, а 11%, а ріст ВВП наступного року очікується не 7, а 4%.
Хай там як, а в грудні цього року Президент України підпише Указ про запровадження Концепції реформування податкової системи держави. Принаймні, це прогнозує Володимир Лановий.
Віталій МАРГАЛИК