| | | «ДІЛОВИЙ ВІСНИК» № 07(170), 2008 |
| | |
| ||
|
||
Упродовж останніх років Україна потерпає від нестачі інвестицій, необхідних для модернізації економіки. Фінансові механізми, запропоновані у Кіотському протоколі, можуть стати додатковим джерелом капіталів, завдяки яким можна не лише скоротити викиди парникових газів, а й підвищити ефективність використання енергії, зменшити таким чином імпорт енергоносіїв. Про це йшла мова на одному із засідань Комітету підприємців у сфері енергоефективності при ТПП України, звіт про роботу якого було надруковано в одному з попередніх номерів «Ділового вісника». На прохання наших читачів редакція журналу продовжує цю тему, розкриваючи фінансові важелі міжнародної торгівлі парниковими викидами.
– Багато вчених поділяють думку, що інтенсивна економічна діяльність людини і надмірне споживання природних ресурсів негативно впливають на клімат нашої планети, – звернув увагу учасників засідання Комітету завідувач відділом Інституту технічної теплофізики НАН України, директор НТЦ «Біомаса» Георгій Гелетуха. – Причиною цього є зростаюча концентрація в атмосфері парникових газів, що затримують інфрачервоне випромінювання Землі і призводять до розбалансування усталеної кліматичної системи: підвищення середньої температури нижніх шарів атмосфери на планеті, рівня світового океану й затоплення прибережних територій, танення льодовиків, збільшення кількості і сили екстремальних природних явищ (землетруси, урагани, цунамі тощо).
У рамках Кіотського протоколу, який Верховна Рада України ратифікувала у 2004 році, діють три ринкових фінансових механізми. Одним з них є міжнародна торгівля викидами (МТВ): передача надлишкових одиниць встановленої кількості (ОВК) від однієї країни до іншої в обмін на фінансування чи інші економічні вигоди. Право на продаж ОВК належить державі, яка є Стороною конвенції ООН про зміну клімату. Одним із варіантів такої торгівлі є так звана схема зелених інвестицій.
Механізм спільного впровадження (МСВ) передбачає передачу утворених одиниць скорочення викидів (ОСВ) іноземному інвестору. Використовувати його можуть країни зі списку Додатка 1 до Кіотського протоколу (до їх переліку входить і Україна). При цьому держава уповноважує підприємство, де реалізується проект спільного впровадження (ПСВ), передати одиниці скорочення викидів іноземному інвестору, який його фінансує. І, нарешті, механізм чистого розвитку. Їм можуть скористатися країни зі списку Додатка 2 до Кіотського протоколу, в який, здебільшого, входять країни, що розвиваються.
На даному етапі Україна не перевищує свою національну квоту з викидів парникових газів і, як продавець, має право брати участь у двох механізмах торгівлі викидами: МТВ і МСВ. Оскільки внутрішньої системи розподілу квот у нас немає, міжнародна торгівля викидами може здійснюватися тільки державою. При цьому кошти від цього надходитимуть безпосередньо до спеціального позабюджетного фонду. Використовувати механізм спільного впровадження мають право підприємства різної форми власності за умови незалежної міжнародної експертизи проекту й отримання схвалення від держави. Кошти від продажу одиниць скорочення викидів у цьому випадку одержуватиме підприємство, що реалізує ПСВ.
Процедура реалізації ПСВ передбачає два етапи.
На етапі розробки ідеї ПСВ потенційний продавець ОСВ (власник проекту) готує і подає проектну заявку за встановленою формою для реєстрації та розгляду до Національного агентства з екологічних інвестицій (НАЕІ), яке розглядає її впродовж місяця і у випадку позитивної оцінки підписує лист підтримки, або повідомляє заявника про відмову у письмовій формі із зазначенням підстави для неї.
На етапі розробки проектно-технічної документації ПСВ потенційний продавець ОСВ готує і подає на розгляд до НАЕІ повну проектну пропозицію з висновком незалежної міжнародної експертної організації. Мінприроди України протягом місяця розглядає ці документи і в разі позитивної оцінки підписує лист-схвалення. У протилежному випадку – повідомляє власника проекту про відмову із зазначенням причини. Далі проект подається на реєстрацію до Наглядового комітету по проектах скорочення викидів (НКСВ), де через 45 днів він буде зареєстрований або направлений на більш детальний аналіз.
Якщо реєстрація у НКСВ пройшла вдало, то проект офіційно визнано як проект СВ і власник має право продавати ОСВ, отримані у результаті проектної діяльності. Тобто, власник проекту забезпечує моніторинг скорочення викидів, результати якого перевіряє незалежна експертна організація. Звіт про моніторинг реєструється в НАЕІ. Після цього з національного реєстру встановлена кількість одиниць скорочення викидів передається у реєстр країни-інвестора. Це так званий Шлях 2 за механізмом скорочення викидів. Можливий також Шлях 1, коли перевірку проектної документації здійснює незалежна організація, що акредитована в Україні відповідно до національних критеріїв. Перевірка результатів моніторингу та реєстрація проекту також здійснюються лише на національному рівні. Очікується, що процедура Шляху 1 буде введена в дію наприкінці цього року.
Нині ринок вуглецевих кредитів – це ринок покупців, оскільки вони представляють країни з розвинутою ринковою економікою на відміну від продавців, які мають значно менший досвід роботи в ринкових умовах. Покупці швидко сформували попит на вуглецеві кредити і навіть деякою мірою нав’язали правила гри на цьому ринку, в той час як багато продавців досі ще не визначилися з оформленням своїх пропозицій. Залежно від готовності проекту і досягнутої згоди між продавцем і покупцем ОСВ покупець або перераховує аванс у розмірі 30–50%, або розраховується з власником за фактом отримання ОСВ.
Найбільш перспективними проектами спільного впровадження, які можна реалізувати на території нашої країни, є:
– підвищення ефективності спалювання вугілля, рідкого палива та природного газу;
– утилізація шахтного метану;
– реконструкція комунальних систем теплопостачання;
– застосування енергетично ефективних технологічних процесів у металургії, цементній, хімічній та інших галузях промисловості;
– збирання й утилізація викидів метану на міських звалищах твердих побутових відходів (ТПВ);
– когенерація, або комбіноване вироблення електричної та теплової енергії (включаючи використання природного газу й альтернативних джерел енергії);
– підвищення енергоефективності та герметичності газотранспортної системи;
– використання вторинних енергоресурсів, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії;
– проекти з лісонасадження тощо.
Слід зауважити, що всі проекти спільного впровадження повинні відповідати хоча б одному з принципів додатковості. Інакше кажучи, не кожний проект, що призводить до скорочення викидів парникових газів, може бути оформлений як ПСВ. Для кращого розуміння цього питання пропонуються три принципи додатковості:
– проект нецікавий з точки зору інвестування, якщо не враховувати кошти від продажу одиниць скорочення викидів;
– є альтернатива проекту – продовження існуючої практики, – яка потребує менших вкладень, але й скорочення викидів набагато менші;
– проект долає серйозні бар’єри, у тому числі інвестиційні, технологічні, соціальні тощо.
Без обґрунтування додатковості проект не може бути оформлений як ПСВ.
Як визначитися з вартістю одиниць скорочення викидів? Проекти спільного впровадження – це ф’ючерсні контракти (тобто угода про майбутню купівлю-продаж цінних паперів або товару за встановленою ціною). Одиниці скорочення викидів – це товар у майбутньому часі, який безпосередньо залежить від ступеня реалізації проекту, а отже, містить частку ризику. Таким чином, чим вищий ризик, тим нижча ціна і навпаки. При цьому цінові межі ОСВ повинен визначати ринок, у цьому випадку – ф’ючерсний.
Дуже часто цей ринок плутають із внутрішньоєвропейською системою торгівлі викидами, де ціна на вуглекислий газ становить близько 25–27 євро за тонну. Торгівля здійснюється між європейськими підприємствами, які отримали квоти за розподілом. Однак вони продають не ОСВ, які будуть утворені в майбутньому, а ОВК, тобто надлишки своїх ліквідних активів. Такий актив можна у будь-який момент перевести у готівку без особливого ризику і втрат, на відміну від ф’ючерсного активу.
І все ж, якою є ціна на ОСВ? У будь-якому випадку слід орієнтуватися на середню, за якою продають ОСВ інші країни (наші конкуренти). Середня оціночна вартість одиниці скорочення викидів становить нині близько 8–12 євро. Але треба зазначити, що ціна ОСВ у кожному окремому випадку – це предмет переговорів між продавцем і покупцем.
Для забезпечення якісного діалогу сторін, зацікавлених у торгівлі викидами, варто скористатися послугами фахівців. Одним із провідних вітчизняних консультантів, що надає свої послуги з розробки ПСВ, є Науково-технічний центр «Біомаса», який ідентифікував і розробив понад 40 проектів спільного впровадження у різних секторах економіки України.
Серед них слід відзначити: скорочення викидів парникових газів за рахунок технічного переоснащення та реконструкції енергоблоку № 2 Трипільської ТЕС. Зміст проекту полягає у комплексній модернізації енергетичного блоку, що передбачає переоснащення котельного агрегату, реконструкцію турбогенератора, заміну існуючого генератора, впровадження нових електрофільтрів, сучасної автоматизованої системи контролю за технологічними процесами та інше. За рахунок збільшення номінальної потужності блоку, коефіцієнту корисної дії і годин його експлуатації зросте обсяг виробленої ним електроенергії. Це дасть змогу зменшити навантаження на інші неекономічні об’єкти у системі ВАТ «Центренерго». Очікувані ОСВ: 274 тис. т СО2екв на рік, або 1370 тис. т за 2008–2012 роки.
Закінчується реконструкція блоку № 9 Зміївської ТЕС компанії ВАТ «Центренерго». Проект спрямований на підвищення ефективності блоку і включає такі заходи: встановлення нових електрофільтрів, системи рециркуляції золи у топку, іншого допоміжного обладнання на існуючому фундаменті. Очікувані ОСВ: 69,3 тис. т СО2екв на рік, або 346,5 тис. т за 2008–2012 роки.
Технологія спалювання соняшникового лушпиння для виробництва пари та електричної енергії впроваджується на олієекстракційному заводі ВАТ «Кіровоградолія». Скорочення викидів буде досягнуто за рахунок використання відходів виробництва (лушпиння соняшнику), скорочення споживання природного газу, а також електроенергії. Очікувані ОСВ: 50 тис. т СО2екв на рік, або 250 тис. т за 2008–2012 роки.
Система збору метану з наступною його утилізацією у печах цементного заводу з’явиться на одеському полігоні твердих побутових відходів. Очікувані ОСВ: 60 тис. т СО2екв на рік, або 300 тис. т за 2008–2012 роки.
Якщо українське підприємство зацікавлене у продажі вуглецевих кредитів, не варто відкладати розробку проекту на «післязавтра». Заліковий період із утворення одиниць скорочення викидів поки що обмежується 2008–2012 роками. Це означає, що слід якнайшвидше розробити проект, пройти міжнародну експертизу, отримати лист-схвалення від НАЕІ, укласти договір щодо продажу ОСВ із інвестором і, найголовніше, – втілити проект у життя. Процедура оформлення документів займає щонайменше шість місяців. Послуги консультантів потрібні для того, щоб зекономити час на оформлення ПСВ відповідно до міжнародних і національних вимог.
Підготував Юрій РОМАНОВ