Залучення китайських інвестицій може активізувати виробничий потенціал України

Китай залучив Україну до процесу створення єдиної системи інфраструктурних і торгових шляхів у Євразії, яка має об’єднати східну та західну частини континенту й стати аналогом Великого Шовкового шляху у ХХІ ст. Реалізація проекту «101 пояс і один шлях» включає спільне обговорення, будівництво й розвиток торговельних та інфраструктурних шляхів.

«Китайська сторона вибудовує міжнародні зв’язки таким чином, щоб допомогти китайському бізнесу інтегруватися в міжнародні товарообмінні мережі, знайти партнерів в інших країнах світу, налагодити довгострокові відносини, що особливо важливо для китайської економіки в контексті стратегічного курсу уряду Китаю на інтеграцію у світову торгівлю. Одночасно керівництво Китаю має на меті залучити якомога більшу кількість іноземних, у тому числі українських, компаній у Китай з метою встановлення балансу між експортом та імпортом. Таке рішення Китаю є перспективним сигналом для українського бізнес-середовища», – сказав Михайло Непран.

Протягом останніх років Україна з Китаєм уклала значну кількість контрактів на постачання зернових, м’яса та м’ясопродукції на китайський ринок. Для цього китайська сторона здійснила ряд заходів із сертифікації нашої агропродукції, яка, до речі, має перевагу перед конкурентами (США та Бразилія) завдяки відсутності в ній ГМО.

«Україна для КНР є важливим партнером, оскільки, крім агропромислового, має значний науково-технологічний потенціал у деяких сферах, цікавих китайській стороні. Також є коридором між Заходом і Сходом», – сказав Олег Дьомін.

У рамках розвитку техніко-економічного співробітництва Україна зацікавлена в китайських інвестиціях. Наразі представники КНР шукають найбільш вигідні пропозиції для вкладання своїх фінансів. Крім агропромислової сфери, їх приваблюють енергетичний сектор, машинобудування, авіаційна галузь і приладобудування.

Інтерес до України з боку китайських інвесторів, а також співпраця в частині залучення інвестицій є позитивним сигналом як для України загалом, так і для її окремих регіонів. Водночас китайські бізнесмени досить обережно ставляться до інвестування в Україну. Крім політичної нестабільності й складнощів в економіці, вони побоюються проблем із захистом іноземних інвестицій і невиконанням зобов’язань України щодо вже вкладених коштів. Тому хочуть від української сторони гарантій збереження їхніх інвестицій.

Китайським інвесторам необхідні три фактори при розміщенні своїх виробництв: доступ до ринків ЄС, наявність відносно недорогої робочої сили та базової інфраструктури на земельних індустріальних майданчиках, завдяки яким можна швидко розпочати будівництво заводів. До того ж, китайські компанії не потребують державної підтримки у формі держгарантій та інших пільг. Однак для них важливі відсутність непотрібних бюрократичних процедур,підтримка та сприяння на рівні місцевої влади.